утертий

(вте́ртий), -а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до утерти I.

2) тільки уте́ртий, у знач. прикм., перен.Позбавлений оригінальності, самобутності, яскравих індивідуальних особливостей, ознак.